Місто - це наш ліс
26.01.2008
Місто - це наш ліс. Відходи використаної легкої картонної упаковки можуть на 90% покривати потреби в сировині сучасного паперового комбінату.
.jpg)
У тому, що це не гасло, а реальний стан речей у цивілізованій Європі, група українських журналістів на власні очі переконалася, відвідавши виробничі потужності компанії Stora Enso Barcelona, розташованої в передмісті Барселони. Сучасне підприємство, що випускає якісний крейдований картон, практично повністю забезпечує себе сировиною за рахунок паперових відходів міста. Причому левову частку цих відходів становить уже використана споживачами упаковка. Та сама, в якій жителі України вже звикли купувати молоко, молочні продукти, соки і якою в результаті завалені не лише звалища, але і середовище нашого повсякденного життя.
А знаєте чому, власне, так відбувається? Момент істини полягає в тому, що в Європі відходами упаковки (і не тільки) займається приватний бізнес, турбуючись, з одного боку, щоб вулиці, сквери, пляжі були чистими, а з іншого - вартість цієї роботи не була обтяжливою суспільству. В Україні ж сфера поводження з відходами упаковки перетворилася на прибутковий державний бізнес - суспільству ці роботи обходяться в десятки і сотні мільйонів гривень. Не секрет, що частина виділених коштів осідає в бездонних кишенях державних чиновників, які й далі продовжують нас залякувати тим, що без них, їхніх підприємств і рясного фінансування країні не впоратися з десятками мільярдів тонн накопичених відходів, що забруднюють околиці мегаполісів.
У будь-якому разі застосовувати цивілізовану систему поводження з відходами доведеться й Україні. Ознайомити журналістів з принципами її роботи взялася компанія Tetra Pak.
Бізнес береться вирішити проблему.
Дивно якось виходить. З одного боку, в Україні раз у раз намагаються ввести "податок" з виробників та імпортерів упаковки і товарів в упаковці, та такий, щоб вистачило коштів на збирання всіх 100% цієї упаковки після її використання споживачами. У той же час власне на збирання ці гроші не використовуються, а в кращому випадку йдуть на придбання нових потужностей з переробки відходів, тобто туди, де можна отримати прибуток.
Але щоб щось переробляти, потрібно його спочатку зібрати, і зібрати не як-небудь, а окремо. Як раз в цій сфері існує так званий провал ринку, суть якого в тому, що витрати на роздільний збір в загальному перевищують вартість отриманого в результаті сировини. Не решив це питання, ні про яку ефективної боротьби із забрудненням відходами упаковки (чи іншими їх різновидами) мови бути не може.
Як це робиться в Європі
Треба сказати, що Іспанія не може вважатися еталоном роздільного збору ні за кількістю відходів, ні за їх переробки. Та й законодавча база в сфері поводження з відходами тут досить демократична. А населення, вважають експерти, за своїм менталітетом схоже на жителів України. Саме тому вивчати європейський досвід українських журналістів запросили в Іспанію, а не до Німеччини, де здійснюють переробку 65% (в Іспанії - лише трохи більше 32%) усіх відходів упаковки після споживача. І де закон передбачає досить суворе покарання для тих, хто ігнорує вимоги роздільного збору відходів. Нам би дотягтися до Іспанії.
До речі, тільки в одній Барселоні роздільний збір здійснюється у 30 тис. точок (із розрахунку: одна точка на 500 жителів), у кожній з яких встановлено по п'ять різних контейнерів. У жовтий контейнер населення складає легку упаковку (картонну, алюмінієву, пластикову), у синій - скло; зелений - макулатуру; коричневий - органіку; сірий - інші відходи. Подальша досортіровка вмісту цих контейнерів на спеціальних сміттєсортувальну підприємствах дозволяє отримати однорідне за складом сировину, настільки бажане для промисловості. Лише мала частина відходів спалюється (в Іспанії норматив на 2007 рік становив лише 5% від зібраного) або вивозиться на сміттєві полігони. Навряд чи хтось буде заперечувати корисність роздільного збору, але хто і як, а головне, за які гроші це робитиме?
Податок або "Зелена точка"
Можна, звичайно, ввести ще один податок з виробників тари або продукції в тарі й упаковці і за рахунок зібраних таким чином коштів централізовано фінансувати роздільний збір і сортування. Однак у Європі від такої системи відмовилися. Вона вимагає великих фінансових витрат. Прижилася інша система, яка діє за принципом "хто сміття, той і платить за прибирання".
Найбільш поширений варіант: низка підприємств створюють собі помічника - підприємство з управління їх відходами. Якщо цей керуючий використовує у своїй роботі ліцензійний знак "Зелена крапка", це означає, що він входить в об'єднання Європейської організації з управління відходами, яка працює у відповідності з директивою 94/62/ЕС, прийнятої Європарламентом. Директива стала головним документом у сфері поводження з упаковкою та її відходами і сьогодні включена в національне законодавство майже всіх країн - членів ЄС.
Організація збору та переробки відходів упаковки через спеціальне підприємство з поводження з відходами обходиться в три-чотири рази дешевше, ніж за допомогою системи податків. У Барселоні українським журналістам вдалося ознайомитися з принципами роботи однієї з таких компаній - "Екоембалаж". Вона збирає кошти з виробників упаковки або продукції в упаковці і направляє їх на роздільний збір та сортування відходів легкої упаковки (картонної, алюмінієвої і пластикової). Зокрема, кошти йдуть на оплату мерії збирання відходів, придбання жовтих контейнерів, машин на їх вивезення, на оплату сортувальних заводам. Частковою компенсацією витрачених таким чином коштів стає вартість отриманого в результаті сировини, що стає власністю "Екоембалаж" і відповідно потім за ринковою ціною купується промисловими підприємствами. Таким чином в Іспанії збирається 90% усієї використаної упаковки.
При цьому виробники в принципі не можуть продати свій товар, якщо їх упаковка не підлягає переробці або якщо вони не платять за цю переробку, тобто на їх упаковці відсутній знак "Зелена крапка". Наприклад, компанія Tetra Pak гарантує, що існують технології, що дозволяють переробляти комбіновану картонну упаковку. Контролюючим ланкою в цьому випадку виступає торгівля, яка не поставить товар на полицю, якщо на ньому немає значка, що свідчить, що його виробник є, наприклад, учасником системи "Зелена крапка". Продавати упаковку без відповідного значка - злочин. Штраф у цьому випадку може скласти до 600 тис. євро. Альтернативою участі в «Зеленій точці» може бути хіба що побудова власної системи повернення відходів виробленої упаковки.
Збір та сортування
Мало поставити контейнери, треба ще зробити так, щоб домогосподарства викидали відходи у відповідний контейнер. Практика показує, що час робить свою справу. Якщо в 1998 році в роздільного збирання відходів легкої упаковки було задіяно близько 5 млн. іспанців, то в 2006-му вже більше 41 млн. Спочатку господинь просили просто залишати на сходовому майданчику окремо використану упаковку, склотару, макулатуру, які буде прибирати сусідка-пенсіонерка . Потім їм повідомляли, що сусідці вже важко відносити все це в контейнер, і запропонували робити це самим, а для зручності забезпечили мешканців будинку спеціальними пакетами під колір контейнерів.
Звичайно, Іспанії не Німеччина, тут за те, що ти просто викинути пакет зі сміттям у сірий контейнер (для інших відходів), штрафувати не будуть. Тут розраховують на свідомість і виховують її. Плюс - невеличкий економічний стимул: вартість вивезення сірого контейнера для конкретного будинку обходиться дорожче, ніж будь-якого іншого з розділеними за фракціями відходами.
Колір контейнера визначає подальшу долю його вмісту. Так, жовтий контейнер з легкої картонної, алюмінієвої і пластиковою упаковкою мерія везе на сміттєсортувальну завод. (За станом на жовтень 2006 року в Іспанії працювало 91 таке підприємство.) Далі виробляється досортіровка відходів. У величезному приміщенні розміром з футбольне поле встановлені сортувальні барабани, між якими вьются численні транспортувальні стрічки, на яких встановлено апарати спектрального аналізу. Все це плюс дві особи на початку конвеєра (їхнє завдання - відокремити включення, явно не відповідають жовтому контейнеру за призначенням або великогабаритні) дозволяє не тільки відокремити картонну упаковку від пластикової та алюмінієвої тари, але й розділити, наприклад, пластик за розмірами і питомою щільності. У результаті на виході сортувальна лінія видає пакунки з практично однотипним вмістом, наприклад ПЕТ-пляшки ємністю 1,5 л або пивна алюмінієва банка 0,5 л.
Розсортувати і спресованого сировина направляється на переробку. Потужності переробних підприємств Іспанії можуть гарантовано переробляти 60 тис. тонн відходів легкої упаковки. Для країни цього цілком достатньо. Тому Франція, де недостатньо подібних потужностей, спрямовує свої пакувальні відходи для переробки в Іспанію.
Целюлозу відокремлюють від фольги
Але навіть зібрана в пакунки картонна упаковка ще не може вважатися сировиною, готовим до безпосереднього використання. Не випадково вона збирається в жовтий контейнер, де з нею сусідять алюмінієві банки і пластикові пляшки. Справа в тому, що сучасна картонна упаковка має комбіновану структуру. У ній використовуються і картон, і алюміній, і пластик. Тому щоб виділити целюлозу на картонний комбінат, використовують технологію для її відділення від алюмінієвої фольги і пластику. Лише після цього отримуємо на виході три окремі складові, кожна з яких стає повноцінною сировиною для виробництва.
До речі, подібна технологія глибокого поділу комбінованої картонної упаковки завдяки підтримці компанії Tetra Pak уже використовується українськими паперовими підприємствами. Їхні потужності дозволяють нарощувати обсяги переробки упаковки на кілька років вперед.
На сьогоднішній день основною перешкодою для переробки відходів легкої картонної упаковки у вторинну сировину є відсутність системи їх збору. В Україні, за великим рахунком, відсутня єдина система й інфраструктура роздільного збору вторинної сировини. Тому соціально відповідальні компанії докладають чимало зусиль для організації пілотних проектів з роздільного збору вторсировини, і зокрема картонної упаковки.
В даний момент компанія Tetra Pak та партнери активно співпрацюють з сміттєсортувальну заводом "Грінко", комунальними службами м. Миргорода, компаніями об'єднання "Укрвторма", розробляють просвітницьку програму для дітей, сприяють створенню національної програми для формування відповідної інфраструктури збору вторсировини і розробки законодавчої бази.
У держави ж до реального, а не формального вирішення актуальної проблеми руки не доходять. Парламент так і не спромігся за п'ять років ухвалити законопроект про упаковку та відходи упаковки, розроблений промисловістю відповідно з досвідом європейського законодавства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки.
Коментарі фахівців
Енріке ІБАНЬЕС, менеджер із зовнішніх економічних зв'язків компанії «Екоембалаж»
- "Екоембалаж" - це неприбуткова компанія, засновниками якої є 12 тисяч бізнес-структур, які представляють всі промислові сектори, пов'язані з упаковкою продукції. Виробники товарів в упаковці становлять 55%, торгові підприємства і дистриб'ютори - 20%, виробники упаковки - 20%, підприємства з переробки відходів й інші організації - 5%. За кількістю засновників компанія займає друге місце в Європі.
Впровадження "Зеленої крапки", що входить у загальноєвропейську систему "Проевроп", в Іспанії почалося з 1996 року, коли було прийнято відповідне законодавство. В даний час в країні з 30 кг відходів легкої упаковки, що робить з розрахунку на одного жителя в рік, більше 10 кг збирається в системі "Зелена крапка". Частина з них потрапляє на переробку іншими каналами. 20% втрачається.
Мерія Барселони збирає відходи легкої упаковки, а підприємство "Екоембалаж" платить їй за надані послуги. Також компанія несе відповідальність перед своїми засновниками, виробниками товарів в упаковці, що відходи будуть зібрані і перероблені. Витрати при цьому становлять у три-чотири меншу суму, ніж якби аналогічні роботи здійснювалися за допомогою справляння податку за використання упаковки.
Хосе САБАТЕР, директор департаменту по поводженню з відходами р. Барселони
- Мерія відповідає за збір відходів на своїй території. Фінансування робіт здійснюється частково з держбюджету, за рахунок внесків компанії "Екоембалаж", дотацій уряду (вони компенсують інвестиції ЄС, які нещодавно скасували), приватних вкладень. Частина витрат бюджету покривається коштами від продажу енергії, отриманої за рахунок спалювання зібраних відходів. Основний постулат європейської спільноти - «той, хто забруднює, той і платить». З іншого боку, європейці намагаються вибудувати економічно виправданим систему. "Екоембалаж" - це навіть не підприємство, це фонд. Його функція - збір коштів від підприємств, які поставляють свій продукт на ринок, щоб заплатити за роздільний збір і сортування.
Виктор Маркос, менеджер з екології компанії Tetra Pak Spain
- Свого часу в Іспанії для вирішення питання поводження з відходами було розроблено 15 законопроектів і два роки пішло на їх обговорення. Промислові підприємства самі вирішують, як вони зможуть організувати виконання вимог законодавства. Щоб організувати переробку відходів, необхідно зробити їх поділ, що потребує додаткових коштів. І додаткові кошти не покриваються вартістю отриманого в результаті сировини. Це вимагає додаткового вкладення грошей з боку промислових підприємств.
Володимир слабкий, голова коаліції УкрПЕК
- "Провал" ринку відходів упаковки спостерігається з моменту, коли споживач позбувся використаної упаковки до того моменту, коли однорідні за складом відходи зосереджені в одному місці. Поки що ні в одній країні світу не вдалося створити умови для прибуткової діяльності зі збору та сортування відходів упаковки. Тому держава через законодавство примушує підприємства займатися вирішенням проблеми зниження негативного впливу відходів на навколишнє середовище.
В Україні проблема утилізації відходів упаковки (ОУ) стала проявлятися до кінця 90-х. Однак усі ці роки державні структури безуспішно намагаються знайти і реалізувати свою власну модель системи поводження з ОУ. Більш того, ситуація з вирішенням проблеми переробки та утилізації ОУ демонструє повне ігнорування досвіду європейських країн, в яких високий рівень захисту навколишнього середовища забезпечується з урахуванням мінімальних витрат суспільства.
В основі європейської системи поводження з відходами знаходиться недержавний неприбутковий оператор, створений учасниками ринку. Статус неприбуткової оператора забезпечує виконання встановлених у країні обсягів переробки та утилізації ОУ з найменшими витратами. Зацікавленість учасників ринку в мінімізації витрат очевидна, оскільки останні впливають на собівартість продукції і товарів в упаковці і, відповідно, на конкурентоспроможність. Також зрозуміло, що недержавний статус оператора унеможливлює нецільове використання отриманих коштів.
Тільки ухвалення Закону України "Про упаковку та відходи упаковки", що базується на досвіді європейських країн, а потім створення на його основі ефективної системи збору, переробки та утилізації відходів упаковки може вирішити проблему їхнього негативного впливу на навколишнє середовище з найменшими витратами для суспільства.
Роздільний збір
У тому, що це не гасло, а реальний стан речей у цивілізованій Європі, група українських журналістів на власні очі переконалася, відвідавши виробничі потужності компанії Stora Enso Barcelona, розташованої в передмісті Барселони. Сучасне підприємство, що випускає якісний крейдований картон, практично повністю забезпечує себе сировиною за рахунок паперових відходів міста. Причому левову частку цих відходів становить уже використана споживачами упаковка. Та сама, в якій жителі України вже звикли купувати молоко, молочні продукти, соки і якою в результаті завалені не лише звалища, але і середовище нашого повсякденного життя.
А знаєте чому, власне, так відбувається? Момент істини полягає в тому, що в Європі відходами упаковки (і не тільки) займається приватний бізнес, турбуючись, з одного боку, щоб вулиці, сквери, пляжі були чистими, а з іншого - вартість цієї роботи не була обтяжливою суспільству. В Україні ж сфера поводження з відходами упаковки перетворилася на прибутковий державний бізнес - суспільству ці роботи обходяться в десятки і сотні мільйонів гривень. Не секрет, що частина виділених коштів осідає в бездонних кишенях державних чиновників, які й далі продовжують нас залякувати тим, що без них, їхніх підприємств і рясного фінансування країні не впоратися з десятками мільярдів тонн накопичених відходів, що забруднюють околиці мегаполісів.
У будь-якому разі застосовувати цивілізовану систему поводження з відходами доведеться й Україні. Ознайомити журналістів з принципами її роботи взялася компанія Tetra Pak.
Бізнес береться вирішити проблему.
Дивно якось виходить. З одного боку, в Україні раз у раз намагаються ввести "податок" з виробників та імпортерів упаковки і товарів в упаковці, та такий, щоб вистачило коштів на збирання всіх 100% цієї упаковки після її використання споживачами. У той же час власне на збирання ці гроші не використовуються, а в кращому випадку йдуть на придбання нових потужностей з переробки відходів, тобто туди, де можна отримати прибуток.
Але щоб щось переробляти, потрібно його спочатку зібрати, і зібрати не як-небудь, а окремо. Як раз в цій сфері існує так званий провал ринку, суть якого в тому, що витрати на роздільний збір в загальному перевищують вартість отриманого в результаті сировини. Не решив це питання, ні про яку ефективної боротьби із забрудненням відходами упаковки (чи іншими їх різновидами) мови бути не може.
Як це робиться в Європі
Треба сказати, що Іспанія не може вважатися еталоном роздільного збору ні за кількістю відходів, ні за їх переробки. Та й законодавча база в сфері поводження з відходами тут досить демократична. А населення, вважають експерти, за своїм менталітетом схоже на жителів України. Саме тому вивчати європейський досвід українських журналістів запросили в Іспанію, а не до Німеччини, де здійснюють переробку 65% (в Іспанії - лише трохи більше 32%) усіх відходів упаковки після споживача. І де закон передбачає досить суворе покарання для тих, хто ігнорує вимоги роздільного збору відходів. Нам би дотягтися до Іспанії.
До речі, тільки в одній Барселоні роздільний збір здійснюється у 30 тис. точок (із розрахунку: одна точка на 500 жителів), у кожній з яких встановлено по п'ять різних контейнерів. У жовтий контейнер населення складає легку упаковку (картонну, алюмінієву, пластикову), у синій - скло; зелений - макулатуру; коричневий - органіку; сірий - інші відходи. Подальша досортіровка вмісту цих контейнерів на спеціальних сміттєсортувальну підприємствах дозволяє отримати однорідне за складом сировину, настільки бажане для промисловості. Лише мала частина відходів спалюється (в Іспанії норматив на 2007 рік становив лише 5% від зібраного) або вивозиться на сміттєві полігони. Навряд чи хтось буде заперечувати корисність роздільного збору, але хто і як, а головне, за які гроші це робитиме?
Податок або "Зелена точка"
Можна, звичайно, ввести ще один податок з виробників тари або продукції в тарі й упаковці і за рахунок зібраних таким чином коштів централізовано фінансувати роздільний збір і сортування. Однак у Європі від такої системи відмовилися. Вона вимагає великих фінансових витрат. Прижилася інша система, яка діє за принципом "хто сміття, той і платить за прибирання".
Найбільш поширений варіант: низка підприємств створюють собі помічника - підприємство з управління їх відходами. Якщо цей керуючий використовує у своїй роботі ліцензійний знак "Зелена крапка", це означає, що він входить в об'єднання Європейської організації з управління відходами, яка працює у відповідності з директивою 94/62/ЕС, прийнятої Європарламентом. Директива стала головним документом у сфері поводження з упаковкою та її відходами і сьогодні включена в національне законодавство майже всіх країн - членів ЄС.
Організація збору та переробки відходів упаковки через спеціальне підприємство з поводження з відходами обходиться в три-чотири рази дешевше, ніж за допомогою системи податків. У Барселоні українським журналістам вдалося ознайомитися з принципами роботи однієї з таких компаній - "Екоембалаж". Вона збирає кошти з виробників упаковки або продукції в упаковці і направляє їх на роздільний збір та сортування відходів легкої упаковки (картонної, алюмінієвої і пластикової). Зокрема, кошти йдуть на оплату мерії збирання відходів, придбання жовтих контейнерів, машин на їх вивезення, на оплату сортувальних заводам. Частковою компенсацією витрачених таким чином коштів стає вартість отриманого в результаті сировини, що стає власністю "Екоембалаж" і відповідно потім за ринковою ціною купується промисловими підприємствами. Таким чином в Іспанії збирається 90% усієї використаної упаковки.
При цьому виробники в принципі не можуть продати свій товар, якщо їх упаковка не підлягає переробці або якщо вони не платять за цю переробку, тобто на їх упаковці відсутній знак "Зелена крапка". Наприклад, компанія Tetra Pak гарантує, що існують технології, що дозволяють переробляти комбіновану картонну упаковку. Контролюючим ланкою в цьому випадку виступає торгівля, яка не поставить товар на полицю, якщо на ньому немає значка, що свідчить, що його виробник є, наприклад, учасником системи "Зелена крапка". Продавати упаковку без відповідного значка - злочин. Штраф у цьому випадку може скласти до 600 тис. євро. Альтернативою участі в «Зеленій точці» може бути хіба що побудова власної системи повернення відходів виробленої упаковки.
Збір та сортування
Мало поставити контейнери, треба ще зробити так, щоб домогосподарства викидали відходи у відповідний контейнер. Практика показує, що час робить свою справу. Якщо в 1998 році в роздільного збирання відходів легкої упаковки було задіяно близько 5 млн. іспанців, то в 2006-му вже більше 41 млн. Спочатку господинь просили просто залишати на сходовому майданчику окремо використану упаковку, склотару, макулатуру, які буде прибирати сусідка-пенсіонерка . Потім їм повідомляли, що сусідці вже важко відносити все це в контейнер, і запропонували робити це самим, а для зручності забезпечили мешканців будинку спеціальними пакетами під колір контейнерів.
Звичайно, Іспанії не Німеччина, тут за те, що ти просто викинути пакет зі сміттям у сірий контейнер (для інших відходів), штрафувати не будуть. Тут розраховують на свідомість і виховують її. Плюс - невеличкий економічний стимул: вартість вивезення сірого контейнера для конкретного будинку обходиться дорожче, ніж будь-якого іншого з розділеними за фракціями відходами.
Колір контейнера визначає подальшу долю його вмісту. Так, жовтий контейнер з легкої картонної, алюмінієвої і пластиковою упаковкою мерія везе на сміттєсортувальну завод. (За станом на жовтень 2006 року в Іспанії працювало 91 таке підприємство.) Далі виробляється досортіровка відходів. У величезному приміщенні розміром з футбольне поле встановлені сортувальні барабани, між якими вьются численні транспортувальні стрічки, на яких встановлено апарати спектрального аналізу. Все це плюс дві особи на початку конвеєра (їхнє завдання - відокремити включення, явно не відповідають жовтому контейнеру за призначенням або великогабаритні) дозволяє не тільки відокремити картонну упаковку від пластикової та алюмінієвої тари, але й розділити, наприклад, пластик за розмірами і питомою щільності. У результаті на виході сортувальна лінія видає пакунки з практично однотипним вмістом, наприклад ПЕТ-пляшки ємністю 1,5 л або пивна алюмінієва банка 0,5 л.
Розсортувати і спресованого сировина направляється на переробку. Потужності переробних підприємств Іспанії можуть гарантовано переробляти 60 тис. тонн відходів легкої упаковки. Для країни цього цілком достатньо. Тому Франція, де недостатньо подібних потужностей, спрямовує свої пакувальні відходи для переробки в Іспанію.
Целюлозу відокремлюють від фольги
Але навіть зібрана в пакунки картонна упаковка ще не може вважатися сировиною, готовим до безпосереднього використання. Не випадково вона збирається в жовтий контейнер, де з нею сусідять алюмінієві банки і пластикові пляшки. Справа в тому, що сучасна картонна упаковка має комбіновану структуру. У ній використовуються і картон, і алюміній, і пластик. Тому щоб виділити целюлозу на картонний комбінат, використовують технологію для її відділення від алюмінієвої фольги і пластику. Лише після цього отримуємо на виході три окремі складові, кожна з яких стає повноцінною сировиною для виробництва.
До речі, подібна технологія глибокого поділу комбінованої картонної упаковки завдяки підтримці компанії Tetra Pak уже використовується українськими паперовими підприємствами. Їхні потужності дозволяють нарощувати обсяги переробки упаковки на кілька років вперед.
На сьогоднішній день основною перешкодою для переробки відходів легкої картонної упаковки у вторинну сировину є відсутність системи їх збору. В Україні, за великим рахунком, відсутня єдина система й інфраструктура роздільного збору вторинної сировини. Тому соціально відповідальні компанії докладають чимало зусиль для організації пілотних проектів з роздільного збору вторсировини, і зокрема картонної упаковки.
В даний момент компанія Tetra Pak та партнери активно співпрацюють з сміттєсортувальну заводом "Грінко", комунальними службами м. Миргорода, компаніями об'єднання "Укрвторма", розробляють просвітницьку програму для дітей, сприяють створенню національної програми для формування відповідної інфраструктури збору вторсировини і розробки законодавчої бази.
У держави ж до реального, а не формального вирішення актуальної проблеми руки не доходять. Парламент так і не спромігся за п'ять років ухвалити законопроект про упаковку та відходи упаковки, розроблений промисловістю відповідно з досвідом європейського законодавства у сфері поводження з упаковкою та відходами упаковки.
Коментарі фахівців
Енріке ІБАНЬЕС, менеджер із зовнішніх економічних зв'язків компанії «Екоембалаж»
- "Екоембалаж" - це неприбуткова компанія, засновниками якої є 12 тисяч бізнес-структур, які представляють всі промислові сектори, пов'язані з упаковкою продукції. Виробники товарів в упаковці становлять 55%, торгові підприємства і дистриб'ютори - 20%, виробники упаковки - 20%, підприємства з переробки відходів й інші організації - 5%. За кількістю засновників компанія займає друге місце в Європі.
Впровадження "Зеленої крапки", що входить у загальноєвропейську систему "Проевроп", в Іспанії почалося з 1996 року, коли було прийнято відповідне законодавство. В даний час в країні з 30 кг відходів легкої упаковки, що робить з розрахунку на одного жителя в рік, більше 10 кг збирається в системі "Зелена крапка". Частина з них потрапляє на переробку іншими каналами. 20% втрачається.
Мерія Барселони збирає відходи легкої упаковки, а підприємство "Екоембалаж" платить їй за надані послуги. Також компанія несе відповідальність перед своїми засновниками, виробниками товарів в упаковці, що відходи будуть зібрані і перероблені. Витрати при цьому становлять у три-чотири меншу суму, ніж якби аналогічні роботи здійснювалися за допомогою справляння податку за використання упаковки.
Хосе САБАТЕР, директор департаменту по поводженню з відходами р. Барселони
- Мерія відповідає за збір відходів на своїй території. Фінансування робіт здійснюється частково з держбюджету, за рахунок внесків компанії "Екоембалаж", дотацій уряду (вони компенсують інвестиції ЄС, які нещодавно скасували), приватних вкладень. Частина витрат бюджету покривається коштами від продажу енергії, отриманої за рахунок спалювання зібраних відходів. Основний постулат європейської спільноти - «той, хто забруднює, той і платить». З іншого боку, європейці намагаються вибудувати економічно виправданим систему. "Екоембалаж" - це навіть не підприємство, це фонд. Його функція - збір коштів від підприємств, які поставляють свій продукт на ринок, щоб заплатити за роздільний збір і сортування.
Виктор Маркос, менеджер з екології компанії Tetra Pak Spain
- Свого часу в Іспанії для вирішення питання поводження з відходами було розроблено 15 законопроектів і два роки пішло на їх обговорення. Промислові підприємства самі вирішують, як вони зможуть організувати виконання вимог законодавства. Щоб організувати переробку відходів, необхідно зробити їх поділ, що потребує додаткових коштів. І додаткові кошти не покриваються вартістю отриманого в результаті сировини. Це вимагає додаткового вкладення грошей з боку промислових підприємств.
Володимир слабкий, голова коаліції УкрПЕК
- "Провал" ринку відходів упаковки спостерігається з моменту, коли споживач позбувся використаної упаковки до того моменту, коли однорідні за складом відходи зосереджені в одному місці. Поки що ні в одній країні світу не вдалося створити умови для прибуткової діяльності зі збору та сортування відходів упаковки. Тому держава через законодавство примушує підприємства займатися вирішенням проблеми зниження негативного впливу відходів на навколишнє середовище.
В Україні проблема утилізації відходів упаковки (ОУ) стала проявлятися до кінця 90-х. Однак усі ці роки державні структури безуспішно намагаються знайти і реалізувати свою власну модель системи поводження з ОУ. Більш того, ситуація з вирішенням проблеми переробки та утилізації ОУ демонструє повне ігнорування досвіду європейських країн, в яких високий рівень захисту навколишнього середовища забезпечується з урахуванням мінімальних витрат суспільства.
В основі європейської системи поводження з відходами знаходиться недержавний неприбутковий оператор, створений учасниками ринку. Статус неприбуткової оператора забезпечує виконання встановлених у країні обсягів переробки та утилізації ОУ з найменшими витратами. Зацікавленість учасників ринку в мінімізації витрат очевидна, оскільки останні впливають на собівартість продукції і товарів в упаковці і, відповідно, на конкурентоспроможність. Також зрозуміло, що недержавний статус оператора унеможливлює нецільове використання отриманих коштів.
Тільки ухвалення Закону України "Про упаковку та відходи упаковки", що базується на досвіді європейських країн, а потім створення на його основі ефективної системи збору, переробки та утилізації відходів упаковки може вирішити проблему їхнього негативного впливу на навколишнє середовище з найменшими витратами для суспільства.
